"Все говорят о кризисе, но нигде нет анализа причин"
та чому, є аналіз причин.
Гіпотечні позики через низькі облікові ставки в США стали масовим явищем, бо дозволяли не лише заможним, але й бідним людям купити помешкання.
Це ж мрія усіх лівих - бідні раптом підвищують свій стандарт життя.
Але, як показує практика, бідний в суті не може сплачувати позику. Нажаль.
А з другого боку є розумні люди, котрі знаючи про можливі платіжні проблеми отих бідних, вигадали спеціальні фінансові продукти, що "розчиняють" оті погані борги у морі добрих і тим самим розпорошують риск. Це дозволяє банкам надати такому бідному позику, якому в іншому випадку відмовили б.
Але, воно так працює лише за чітко визначених на час утворення гіпотеки обставин - низькі облікові ставки і отих поганих боргів не так багато.
Проблема, що нічого залізобетонного у світі не буває. Щоб зменшити інфляцію, центральний банк мусить підняти облікові ставки. Що й Fed США зробив кілька разів останніми роками. Але, піднімаючи облікові ставки тим самим піднімається щомісячні гіпотечні сплати тим, хто взяв найдешевшу гіпотеку - короткотермінову гіпотеку зі змінним процентом. Він взяв за принципом - а ну ж пронесе і облікові ставки не зміняться, або знайду кращу роботу і взагалі - воно якось буде.
З іншої сторони деякі деривативи збудовані так, що вони мають включений у собі серйозний фінансовий "важіль". Зрештою, купити помешкання, взявши гіпотеку і є застосування фінансового важелю - своя частка невелика, але усе одно можна купити дуже дорогу річ.
Коротше кажучи, важіль - це позичені гроші, якими намагаються заробити, ставлячи на інші позичені гроші (в даному випадку гіпотеки) і дозволяють отримати на порядки більші прибутки.
І коли оте позичене на позичене стикається з несплатою гіпотеки, наступає - бум!!! Що ми й тепер бачимо. До цієї суміші додати звичайну людську зажерливість, коли багато хто заробляв на комісійних, надаючи гіпотеки наліво і направо кому попало за принципом, що однією чи двома поганими гіпотеками більше не зіпсує загальної чудової картини.
Чи просто недобросовісні особи, що продавали статечним інституціям, як напр. найбільшому французькому банкові BNP Paribas SA ці "перепаковані" продукти під маркою, що вони через розпорошений ризик менш небезпечні. Цікаво, чи оті банкіри-олені з розлогими рогами хоч розуміли, що купують?
Але, іронічне у цій усій історії є те, що найбільше постраждали багаті люди - вони втратили мільярди доларів, інвестуючи у геджфонди.
Бо лише багаті мають можливість мінімального внеску, що допускає їх у геджфонд - загальноіндустрійний мінімум, до якого ще й кривляться, донедавна був один мільйон доларів, а десять є майже звичайна сума. Бідним туди зась.
Отже, багатих знайшли не лише в Америці. Оті "перепаковані" у найрізноманітніші облігації гіпотеки продавали багатіям у їх геджфонди по цілому західному світові. І не лише західному.
Тому, що багаті люди зробили колосальні інвестиції мільярдних масштабів і вони, ці інвестиції, спаскудилися, це утворило відповідного розміру кризу - світову. Такий великий переполох, що навіть змусив національні банки усіх розвинених країн втрутитися, рятуючи ситуацію.
А усе тому, що бідні нездатні платити навіть малу гіпотеку. Від них усе почалося. Майже жарт.
